"Давай пограємо!" - як нам знайоме
це прохання дитини. І яку величезну радість вона відчуває, коли ми
погоджуємося. Ми можемо побути хворим або продавцем, учнем або клишоногим
ведмедиком. Зазвичай, граючи з малюком, ми слідуємо за його бажанням: вiн сам
пояснює нам, що треба робити. А ми, якщо вже вирішили доставити задоволення,
слухняно виконуємо всі вимоги.
Однак гра - це не тільки задоволення і
радість, що само по собі дуже важливо. У грі дитина закріплює навички, якими
нещодавно оволоділа, розвиває найважливіші сторони своєї психіки. Діти в грі
відчувають себе самостійними, за своїм бажанням спілкуються з однолітками,
реалізують і поглиблюють свої знання та вміння. Граючи, діти пізнають
навколишній світ, вивчають кольори, форму, властивості матеріалу і простору,
знайомляться з рослинами, тваринами, адаптуються до різноманіття людських
відносин, і т.д. У грі розкриваються такі можливості, які ще не реалізуються у
повсякденному житті. Це схоже на погляд у майбутнє. У грі дитина буває сильнішою,
добрішою, витривалішою, кмітливою, ніж у багатьох інших ситуаціях. І це
природно.
Дитина повинна співвідносити свої бажання з
бажаннями інших дітей, інакше вона просто не буде прийнята в гру. Вона може
вередувати з батьками, вихователями, але тільки не з партнерами у грі. Гра
розвиває комунікативні здібності, треба навчитися встановлювати з однолітками
певні взаємовідносини. Беручи ту чи іншу роль, малюк засвоює і необхідні для
виконання цієї ролі норми поведінки, а не просто веде себе так, як захотілося в
дану хвилину. Треба бути ніжною і турботливою у ролі мами або тата, добрим і
уважним у ролі лiкаря, ввічливим і акуратним у ролі продавця.
Гра формує і пізнавальні здібності, і мову, і
довільність поведінки. Як іноді буває важко малюку керувати собою, особливо
своїми рухами. При цьому досить просто сказати незграбнiй дитині, що тепер вона
буде зайчиком і повинна стрибати так, щоб її не почула лисиця, і всі її рухи
стануть точними.
Гра бурхливо розвиває уяву: зі стільців
споруджується поїзд, з кубиків - гараж. Дитина постійно імпровізує в грі,
намагається задіяти всіх і вся навколо себе. Добре, коли дорослий допомагає
придумувати сюжети, а головне - безпосередньо бере участь у грі. Цим він не
просто доставляє радість, а допомагає в розвитку.
Діти, спостерігаючи за дорослими, прагнуть
наслідувати їх у всьому, жити з ними на рівних, відтворюючи у грі те, що їм
близько і цікаво (дії людей у побуті, трудові процеси, відносини людей один до
одного, їх відпочинок, розваги і т. д.).
З цієї
невеличкої статті ви зрозуміли, що мій блог буде присвячений іграм. В Інтернеті
ви можете знайти масу сайтів та блогів, які висвітлюють цю тему. Та описані
ігри в основному для маленьких діточок. Я ж хочу відродити ігри дітей шкільного
віку. Бо на превеликий жаль наші діти віддають перевагу комп’ютерним іграм.
Наші діти перестали спілкуватися зі своїми однолітками. Давайте разом
допоможемо їм.
